«ІНШИЙ/ЧУЖИЙ»: ОБРАЗ ЄВРЕЇВ У СПОГАДАХ УКРАЇНСЬКИХ СУСІДІВ ПРО ДРУГУ СВІТОВУ ВІЙНУ»

Анотація

Статтю присвячено аналізу свідчень українських очевидців про події Голокосту на теренах Західної Волині. Більшість свідчень було записано в межах реалізації усноісторичного проєкту «Голоси» впродовж 2020–2021 рр. У цих свідченнях оприявнюється чимало стереотипних уявлень українських селян про євреїв. Ще від рубіжної для студій Голокосту дискусії поміж Д.  Ґольдгаґеном та К. Браунінгом чимало дослідників дискутують про те, який вплив міг здійснювати антисемітизм на поведінку неєврейського населення під час Голокосту.

Стаття демонструє, що чимало представників християнського населення Волині під час Другої світової війни були носіями традиційних антисемітських упереджень і стереотипів. Більшість цих стереотипів розділено на ті, що мають соціально-економічний вимір, та  стереотипи релігійного походження. Перші випливають із наявного в регіоні етнокультурного поділу праці, в умовах якого більшість українців працювали в аграрному секторі, тоді як євреї були ремісниками, торговцями, лікарями, юристами тощо. Попри те, що на території Західної Волині чимало євреїв теж працювали в аграрному секторі й мешкали в сільській місцевості, українські селяни все одно виношували чимало стереотипів про «єврея-торговця», який не любить працювати, а заробляє на життя «хитрістю» чи «обманом». Часто саме нерозуміння специфіки торгової сфери породжувало в багатьох українських селян-аграріїв уявлення про «невиробничий» характер професії торговця. Воно призводило до переконання в тому, що більшість євреїв «хитрі» й отримують прибуток, не докладаючи великих зусиль. Звідси випливало ще одне міфологічне переконання про казкові багатства навіть позірно бідних євреїв (чимало селян були переконані, що вони мають заховані золоті скарби).

Релігійні ж стереотипи про євреїв випливали з християнської культури, в якій ще з середньовіччя усталилося переконання про те, що євреї «винні» у вбивстві Ісуса Христа. У зв’язку з цим окремі українські селяни були схильні обґрунтовувати причини Голокосту «покаранням» за тисячолітні гріхи єврейських предків перед Ісусом. Зважаючи на те, що більшість оповідачів належали до числа малограмотних селян, які мали переважно початкову освіту, їм виявилися не близькі модерні ідеологічні міфи про «жидо-більшовизм», які так ревно поширювалися нацистською пропагандою. Якою мірою традиційні антисемітські уявлення українських селян могли впливати на їхню поведінку під час Голокосту судити важко. Найімовірніше вони могли позначатися на схильності до емпатії окремих єврейських сусідів та їх готовності прийти на допомогу. Проте цей чинник навряд чи мав вирішальний вплив на формування соціальної динаміки геноциду.