ГОЛОКОСТ В ОКУПОВАНИХ РЕГІОНАХ СРСР: ПРОБЛЕМА ПЕРІОДИЗАЦІЇ ТА РЕГІОНАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

Анотація

У статті критично розглядаються та аналізуються наявні варіанти періодизації Голокосту в СРСР, запропоновані ізраїльським істориком та дослідником Іцхаком Арадом та російським істориком Іллею Альтманом. Обидва історики в основу періодизації кладуть кількісні зміни (початок знищення євреїв в окупованих регіонах СРСР, ліквідація гетто та таборів праці) та зовнішні по відношенню до Голокосту фактори (Ваннзейська конференція 1942 р.), в той час як, на думку автора цієї статті, наукова періодизація повинна базуватися на якісних змінах та внутрішній логіці розвитку досліджуваного явища. Виходячи з цих принципів, автор доходить висновку, що Голокост в СРСР можна розділити на два етапи. Перший – з 22 червня 1941 р. до початку поголовного знищення євреїв, другий – з цього моменту до повного звільнення радянської території.

На основі вивчення відповідної наукової літератури, німецьких та радянських документів, зокрема донесення німецьких каральних органів, актів НДК (ЧГК), автор констатує, що в різних окупованих регіонах СРСР перехід до поголовного знищення євреїв відбувся не одночасно, а по-різному: в Латвії і в Білорусі (Білостокська область) – на початку липня 1941 р., у Литві в середині серпня 1941 р., в Україні – у третій декаді серпня 1941 р. На думку автора, в основі цієї різномоментності знаходився людський фактор, а сам факт початку поголовного винищення євреїв уже на початку липня 1941 р. говорить про те, що принципове рішення про знищення радянських євреїв як більшовистських (так званий «наказ фюрера») було прийнято, скоріш за все, до нападу Німеччини на СРСР. У статті наводяться післявоєнні свідчення низки колишніх «фюрерів» команд СД про те, що про «наказ фюрера» їм було оголошено ще до початку «кампанії проти Росії».

Ключові слова: Голокост в СРСР, періодизація Голокосту, окупована територія, винищення євреїв, масові розстріли.