BANDENBEKÄMPFUNG: УКРАЇНСЬКА ДОПОМІЖНА ПОЛІЦІЯ ТА ЇЇ РОЛЬ У ПРИДУШЕННІ РАДЯНСЬКОГО РУХУ ОПОРУ В ГЕНЕРАЛЬНОМУ ОКРУЗІ КИЇВ, 1941–1943

Анотація

Мета статті полягає у висвітленні перебігу, особливостей та закономірностей участі української допоміжної поліції генерального округу Київ у ліквідації радянського руху опору на його території. Автор розглянув процес організації поліції, специфіку її діяльності як допоміжної сили під час антипартизанської війни в Україні та Білорусі. Крім того, досліджено вплив радянського партійного активу на поліцію і навпаки. Особливу увагу сфокусовано на термінологічних пастках і мові нацистських евфемізмів.
Починаючи з 1990-х рр. явище локального колабораціонізму на окупованих німцями територіях СРСР під час Другої світової війни все частіше стає фокусом для наукових досліджень, особливо як субдисципліна Holocaust studies. Утім, представники цього напряму зазвичай концентрують увагу довкола геноциду єврейського (і ромського) народу, не згадуючи про інших жертв політично вмотивованого насилля нацистів. Йдеться не лише про тотальне винищення радянських військовополонених, а й про сотні тисяч постраждалих цивільних різного етнічного і соціального походження. Частину злочинів було скоєно в ході антипартизанських операцій у Радянському Союзі. Співучасниками їх нерідко ставали німці та їхні місцеві помічники. За підрахунками деяких істориків, загальна кількість убитих цивільних під виглядом антипартизанської війни, або так званої Bandenbekämpfung 2, могла досягати 600 000 осіб.

Каральний характер таких операцій та участь підрозділів допоміжної поліції досліджувалися переважно на прикладі Білорусі, де радянський рух опору набув значного поширення (чому сприяли географічні та інші умови). Історіографічні дискусії, які точаться довкола співучасті української допоміжної поліції в знищенні місцевого населення Білорусі, зокрема с. Хатинь, «перетягують» на себе всю дослідницьку увагу. Натомість на прикладі України подібний фокус практично не застосовувався. Таким чином, ця стаття має на меті розширити студії Голокосту в Україні, розглядаючи участь допоміжної поліції в масовому насиллі супроти «політичних опонентів» – представників радянського
руху опору